Мета: вшанувати світлу пам’ять безвинно замучених голодом людей; виховувати в учнів особистісні риси громадянина України, патріотизм, розвивати у дітей траурний етикет, дотримання традицій вшанування померлих і загиблих; виховувати співчуття до людських страждань, почуття болю за свій народ, його минуле та майбутнє Звучить класична композиція, на фоні якої виступають ведучі. В.1. У нас, українців є традиція: коли людина помирає, запалюють свічку, щоб душа летіла при світлі і знайшла свій прихисток у потойбіччі. А, оскільки, у 1933-му померлим ніхто не світив свічки, то душі їхні досі неприкаяні і не можуть опікуватися нами. Отже ми з вами сьогодні запалимо Свічку Пам’яті. В.2. Ніч огорнула мою Україну. В небі високо засяли зорі. Чому ж до зірок я думкою лину, Схиляючи голову в тихій покорі? Може ті зорі – то душі людей, Які відлетіли в Голодні часи? ...А серед них скільки було дітей!.. Їм не бачити більше земної краси. Ніколи вже їм не пізнати Кохання... Не пройтися щасливими лісом, ні полем... Голод знищив життя і сподівання... Збережи, Боже, рід наш! Повернись до нас, Доле! Раптом туга стискає душу мою... Свічку поставлю в вікні. Запалю. Прошепчу я тихенько молитву свою- Тих, голодних, 30-х я гріх замолю. Хай світло від свічки у небо летить- Хоча б одну Душу зігріє в цю мить, Щоб Душа ця загублена спокій знайшла- І у Вічність до Бога вона відійшла. В.1. Їм – неоплаканим і невідспіваним...Їм – похованим без труни й молитви... позбавлених могили й шани – присвячується ця лінійка. 1. Мовчати про це не можна, не сила, Від спогадів кров аж холоне у жилах. Вмирали діти і немовлята, Старі бабусі й вродливі дівчата, Вмирали села. Зникали птиці. «Буксири» скидали трупи в криниці. Опухла матір, не може сісти ... «Уповноважені» і «активісти» З-під немовляти, із-під ряднини, П'яні згорнули останні зернини. Тиша і смуток. Запалі могили... Мільйони трупів Вкраїну вкрили. Трагічна подія відома планеті - Голодне море у тридцять третім. Увінчаний він страшним розп'яттям... Катам народу! Прокляття! В.2. Мало знайдеться не тільки в історії України, а й світу, таких жахливих трагедій, як Голодомор 1932-1933 років, який випав на долю народу найродючішої і найблагодатнішої землі – України. В.1. Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій. В.2. Йшли в могилу найкращі, несли найкоштовніше, що є в нації – гени розуму, здоро-в’я, гени досконалості фізичної й духовної, гени милосердя, справедливості, людяності й відваги, всіх мислимих людських чеснот і талантів. Обривався вічно живий ланцюжок поколінь: українському народові, якого ніколи не щадила доля, було завдано смертельного удару. В.1. Це була безкровна війна тоталітарної системи проти українського народу. Війна – задля того, щоб підірвати коріння волелюбної нації, винищити цілий етнос. В.2. Уявляєте собі, щоб без стихії, без засухи, без війни – в самому центрі цивілізованої Європи, в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, було знищено голодом мільйони людей! Тільки дітей, зморених голодом - 3 млн. 900тис.! В.1. Ось наслідки цієї війни. І це ще не остаточний підрахунок жертв. В.2. Масове голодування селян розпочалося в грудні 1931 року і тривало вподовж 22 місяців. У 1932 році в Україні повністю вичерпалися запаси хліба, голод підкошував цілі райони й області. В.1. А вже до лютого 1933 року з України було вивезено майже все зерно. Офіційні органи влади замовчували трагедію українського села. Згідно з установкою Й.Сталіна ставилися до голоду як до неіснуючого явища. 2. Пекельні цифри і слова У серце б’ють, неначе молот, Немов прокляття ожива, Роки ті чорні, голод...голод... 3. У люті сталінській страшній Тінь смерті шастала по стінах. ...мільйонів. Боже мій! Недолічилась Україна. 4. В історії ж пером швидким Писались гімни і хорали, А ці пекучі сторінки З історії повикидали. 5. В руках, що виростили хліб, Не залишили і зернини. Ні, рід наш в горі не осліп, Ти все згадаєш, Україно! 6. Згадай усе ти, щоб воздать Близьким і дальнім людоморам. Хоч радість легше пам’ятать, Та треба пам’ятать і горе. Пісня «Голод» В.2. Послухайте реальну історію однієї родини. Починається вона так, як і казка: «Було у матері дванадцять синів і тринадцята дочка Галя і чоловік Іван. А далі – вже реальне життя. Сільські комуністи хотіли забрати коня у цієї родини. Іван каже: «Коні і я – одне ціле. Тільки через мій труп дістануться вам вороні». Адже коні тримали сім’ю на світі. «Не віддаси коней – уб’ємо!» І таки вбили батька – годувальника. В.1. Залишилась сім’я без засобів існування. Найстрашніше випробування лягло на матір. Уявляєте: прокидаються вранці тринадцятеро дітей і плачуть, просять: «Мамо, дайте їсти!». А що вона могла вкинути в тринадцять ротиків, коли у хаті ні крихти хліба, ні картоплинки... В.2. Через кілька тижнів, як поховала Оксана свого чоловіка, похорон став звичним явищем. Закопувала Оксана одне за одним, кого в ящику, а більшість малюків загортала у якусь ряднину. В.1. І так упродовж двох місяців біля хати у вишняку виросло власне кладовище. Найтяжче було матері, коли копала останню ямку для дочки Галі, якій тоді було п’ять років... Пісня «Колоскова 33 –го року» 7. Я пам'ятаю тридцять третій – Проклятий рік -голодомор. В той час була я вже доросла – Десятий рік мені ішов. Сатрапи Сталіна –злодюги Із хати вимели тоді Усе -до крихти, до зернини, Забрали нелюди собі. 8. Ой, Боже! Боже милостивий! Не дай побачити повік Дитячі очі, повні страху, І сльози наших матерів. І де не глянеш: мертві люди Скрізь по городах, по дворах Лежать розпухлі, мов колоди – Вже не хоронять - який жах! 9. Малі були, та ми вже знали, Що всіх чекає тільки смерть. Ми навіть плакать перестали Бо сльози висохли ущерть. Як вимирали цілі села, Вмирали душі і слова, Жило єдине слово: голод І я між мертвими жива. В.2. Кажуть, що минуле не належить нікому. Воно - надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. Ніде і ніколи! В.1. Пам'яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках. Пам'яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії XX століття, присвячуються ці хвилини. В.2. Хай ця хвилина для громадян нашої незалежної держави, співвітчизників за кордоном, для всіх людей доброї волі й чистої совісті стане актом поминальним, жестом покаяння і перестороги. В.1. Хай у кожному місті й селі, в кожній оселі, в кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом-геноцидом, уклінно припаде до їхніх могил, поставить свічку перед образом Божим. Хай ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла. В.2. На вшанування світлої пам’яті жертв голодомору в Україні 1932 - 1933 роках оголошую хвилину скорботи. Хвилина мовчання. Стук метронома. Відео ролик «Запалити свічку» В.2. Прости нас, Господи великий Прости ще раз, в останній раз – Позбав нас від такого лиха! Народи всі і грішних нас. Прости безумство наше, Боже, Безвір’я й гордощі прости... Хто в бідах наших нам поможе? Спасти нас можеш тільки Ти. Дай силу нам себе здолати, Себе в собі перемогти, Тебе благають діти й мати – Спасти нас можеш тільки Ти. Пречиста Діво, Божа Мати, Своїм нас сяйвом опромінь, Дай сил гріхи нам подолати На віки вічнії. Амінь! В.1. Хай же пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.