Головна | Реєстрація | Вхід | RSS | Вівторок, 19.03.2024, 12:10 |
Вітаю Вас Гість |
|
Гриценко Іван АнтоновичГриценко Іван Антонович Народився Іван Антонович Гриценко 10 травня 1920 р. у мальовничому селі Нехворощ Корсунь - Шевченківського району Київської (тепер Черкаської) області. Родина Гриценків походила із старовинного козацького роду. Його представники Клим і Сидір Гриценки у складі Ситницької сотні Корсуньського полку брали участь у Визвольній війні під проводом Б. Хмельницького. Батько й мати І.А.Гриценка походили із селян. У роки колективізації батько Антон Тихонович, хоч і вважався середняком, був «розкуркулений», а в 1938 р. - репресований. Тому з юнацьких літ Іван, як найстарший серед п’яти братів, став надійним помічником, порадником та опорою в житті сім’ї. У1927 р. пішов до місцевої початкової школи в с. Нехворощ, а продовжив навчання у м. Макіївка (Донбас), куди в 1932 р. переїхала родина. Проявляючи відмінні знання з усіх предметів, Іван все ж віддавав перевагу дисциплінам гуманітарного спрямування. Середню школу закінчив із атестатом «відмінно», що надавало право вступу до ВНЗ без екзаменів. З вересня 1937 по травень 1942 р. навчався на історичному факультеті Київського університету (з січня 1942 р. - Українського Об’єднаного в м. Кзил- Орда (Казахстан), куди університет було евакуйовано). З травня 1942 р. по січень 1943 р. - курсант Харківського військового училища хімзахисту Червоної армії (евакуйованого в м. Ташкент). Після його закінчення був направлений на Воронезький (з 20 жовтня 1943 р. - Перший Український) фронт. У складі 597-го нічного близькобомбардувального орденів Олександра Невського і Кутузова ІІІ ступеня Чернівецького авіаційного полку Другої Повітряної армії брав участь у бойових діях (перед цим вивчив аеронавігацію і екстерном склав екзамени на звання штурмана, після чого був допущений до польотів і зробив 32 бойових нічних авіапольоти на бомбардування ворога). Полк звільняв від німецько-фашистських загарбників не лише українські землі, а й Польщу, Чехословаччину, брав участь у боях за Берлін. Іван Антонович нагороджений орденами Вітчизняної війни II ступеня і Червоної Зірки та 12 медалями, в т.ч. «За взяття Берліна», «За визволення Праги», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» Демобілізувавшись у званні лейтенанта в березні 1946 р., деякий час працював старшим лаборантом кафедри політекономії Київського держуніверситету. З листопада 1946 р. по листопад 1949 р. - аспірант кафедри історії УРСР цього університету. Темою кандидатської дисертації обрав проблему антифеодальної боротьби селянських мас Лівобережної України в 60-х роках XVII ст. Під час роботи над нею молодий науковець ґрунтовно опрацював значний комплекс джерел, зокрема літописи, статистичні матеріали, а також опубліковані збірники документів, праці дослідників багатьох історичних шкіл і напрямків. Все це дозволило глибоко проникнути в сутність проблеми, свідченням чого стали праці, які вийшли друком у наукових часописах та збірках, а в березні 1950 р. він успішно захистив дисертацію. З листопада 1949 р. Іван Антонович почав працювати в Чернівецькому держуніверситеті: спочатку старшим викладачем кафедри історії народів СРСР (1949-1955), доцентом (1955-1982) та професором (1982-1990) кафедри історії СРСР і УРСР й кафедри історії України (1990-1999). У1963-1968 рр. завідував кафедрою історії СРСР, 1972 та 1983-1986 рр. - кафедрою історії СРСР та УРСР. Завдяки наполегливій, цілеспрямованій праці І.А.Гриценко ґрунтовно розробив та з великою педагогічною майстерністю читав лекційні курси з історії України та джерелознавства історії СРСР і джерелознавства історії України, вів практичні заняття з цих дисциплін, спецсемінар «Визвольна війна українського народу 1648-1654 рр.», читав спецкурс «Антифеодальна боротьба селянських мас України в другій половині ХVII ст.», став одним із провідних науковців і викладачів не лише історичного факультету, але й університету в цілому. Очолюючи кафедру, взяв курс на збереження й розвиток усіх кращих традицій, започаткованих попередниками професорами В.О.Голобуцьким і І.І.Кравченком та втілення в життя настанов свого вчителя, наукового керівника кандидатської дисертації члена-кореспондента АН УРСР професора М.Н.Петровського. За успіхи в праці в 1984 і 1987 рр. нагороджувався грамотами Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти України. |
|
Copyright MyCorp © 2024 |
Створити безкоштовний сайт на uCoz |