Зі спогадів Довбиша Юхима Пилиповича, воїна 404-го ОКАБ, полковника запасу 

“Наше військове з’єднання під командуванням полковника Корначова Михайла Титовича (на-прикінці війни він став генералом) вело бої за знищення Корсунь-Шевченківського угрупування ворога, в тому числі брало участь і у визволенні села Пішки. На початку лютого 1944 року німці, прикриваючи Корсунь-Шевченківський, перетворили Пішки в сильно укріплений вузол оборони. Перша атака наших бійців 10 лютого була невдалою. Ворогу вдалося сильним вогнем припинити наш наступ. Зранку 11 лютого наші воїни знову рушили у бій. Бої, жорстокі бої, точилися до пізньої ночі. І лише в другій половині ночі з 11 на 12 лютого 1944 року село було повністю очищено від фашистських загарбників. На полі бою ворог залишив більше 60 вбитих, наші солдати захопили 4 автомашини, 2 тягачі, 5 ку-леметів, багато автоматів і боєприпасів. В боях за село Пішки проявили героїзм воїни 404 окремого кулеметно-артилерійського батальйону під командуванням капітана тов. Арсенідзе. Хоробро бились командир взводу розвідки тов. Поліхов (лей-тенант), командир взводу 3-ї роти лейтенант тов. Пузань, командир підрозділу партгрупорг Шаров, командир кулеметного підрозділу сержант Піщулін, старший сержант Вагін та багато інших. Про себе можу сказати ось що. Воював до само-о кінця війни. Бої закінчив в Чехословаччині десь недалеко від Праги. Маю урядові нагороди: орден Леніна, два ордени Червоного прапору, два ордени Червоної Зірки, орден Великої Вітчизняної війни, шість медалей.

Службу в Радянських збройних силах продовжував до 1956 року,  демобілізувався в званні полковника.

12 січня 1965 року

Ю.П. Довбиш”