Жигайло  Борис Овсійович

Народився Борис Овсійович Жигайло 3 березня 1923 року в селі Козин Миронівського району Київської облас-ті. Закінчив Козинську сільську школу.Воював з 1941 по 1945 рік. Закінчив сільськогосподарську академію імені Тімірязєва. Працював агрономом з 1952 по 1954 рр., викладачем сільськогосподарської школи з 1954 по 1956 рр. у м. Фастів та хімії – з 1956 р. до виходу на пенсію.

Зі спогадів Жигайла Бориса Овсійовича, старшини 404 ОКАБ, Почесного громадянина села Моринці

“Підрозділи 112 охоронної німецької дивізії після відступу з села Ольшаниця зупинились на висотах біля села Пішки. Їх підтримували 4 гармати та мінометна батарея. Зручні умови місцевості дозволяли їм держати міцну оборону на підступах до села  Моринці. 404 батальйон наступав на с. Пішки з заходу. Взвод лейтенанта Пузаня П.А., в який я входив, вірвалися в найближчі будинки та стали знищувати засівших в там гітлерівців. Несучи втрати, ворог почав відступати, залишаючи убитих та поранених. Переслідуючи ворога, група автоматників вирвалася вперед, залишившись без кулеметної підтримки. Гітлерівці скориставшись цим, перейшли в контрнаступ, змусивши автоматників відступити. Їм вдалося призупинити наступ 3-ї та 4-ї рот 404-го батальйону. Бійці воювали героїчно. Розвідник Юсупов мітким вогнем знищив 20 фашистів, старшина Жигайло – 15. Комсомолець Санін, поранений в груди, сам себе перев’язав і залишився в строю. Парторг 3-ї роти  Єськов А.О., помітивши, що 3 взвод просувається повільно, відстає від інших, вибіг вперед наступаючих і з криком «За Батьківщину» кинувся в атаку на ворожі окопи, а за ним вся рота. Єськов був поранений. Кулемет фашистів змусив роту зупинитись. Тоді комсорг 3-ї роти Вагін П.Г. підбіг до кулемета та накрив його своїм тілом. Рота звільнила висоту від ворога. Вранці 10 лютого пішов мокрий сніг, потім дощ. Всі ямки, улоговини залило водою. Грунт розкис, перетворився в багнюку. Та все ж наші бійці ішли вперед, відтісняючи ворога. Кільце оточення Корсунь-Шевченківського угрупування ворога з кожним днем зжималося. Тому фашисти чинили великий опір, залишали кожну висоту, залишаючи десятки своїх солдат на знищення. Чотири рази вони переходили в контрнаступ проти воїнів 404 батальйону, які зайняли  Пішки, але кожного разу, несучи втрати, відступали назад. На середину дня 11 лютого артилерійські батареї лейтенантів Федотова Н.Д. та Соловйова Л.Н. вогнем прямої наводки знищили ряд вогневих точок ворога і забезпечили наступ -й та 4-й роті. Це допомогло 404 батальйону на вечір захопити німецькі позиції на кургані, а в ході ночі та ранку 12 лютого повністю очистити Пішки від ворога. Командир взводу розвідки лейтенант Полохов та взвод лейтенанта Пузань П.А. першими ввірвалися в село. До складу взводу Пузаня входив і я. В рукопашнім бою наш взвод знищив 20 гітлерівців. Перед 3-ю ротою Свитко стояло нове завдання звільнити села Ситники та Моринці. Мені було поставлено завдання знищити кулеметний розрахунок на північній окраїні села Моринці. Я пробрався вночі до німецького розрахунку та гранатою знищив його, при цьому ліквідував зв’язок, який йшов з села. Командир вогневого взводу 3-ї роти Канкадзе прямою наводкою 45 мм. гармати знищив 2 кулемет-ні точки ворога і першим ввірвався в село Моринці з своїм взводом.

11 січня 1987 року

Б.О. Жигайло”