Головна | Реєстрація | Вхід | RSSВівторок, 19.03.2024, 05:41



 
Меню сайту
Радіо Fm
Віконце природи
Новини NASA
Новини
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Іраклій Теофілович Арсенідзе

ГРУЗИНСЬКИЙ МАРЕСЬЄВ

Іраклій Теофілович Арсенідзе народився  17 лютого 1914 року в селі Сочхеті Ткібульського району Грузинської РСР у бідній селянській сім’ї.  Там в 1926 році закінчив початкову школу. В 1935 році з відзнакою закінчив робітфак в м. Кутаїсі та продовжив навчання в Закавказькому політехнічному інституті.У 1936 році був призваний в лави Червоної Армії. Наступного  року був зарахований в Тбіліське училище військових командирів, звідки в 1938 році був переведений в Московське військове училище, яке закінчив з відзнакою у 1939 році. Лейтенанта І.Т. Арсенідзе призначили командиром роти. Він брав участь в боях в районі річки Халхін-Гол, був тяжко поранений. 

З перших днів Великої Вітчизняної війни     І.Т. Арсенідзе на фронті. Воює на Західному, Центра-льному, ІІ-му, ІV-му Українських фронтах на посадах командира роти, полку, окремої військової частини. В битвах 3 рази був поранений, але кожного разу повертався на фронт. Після 4-го поранення йому ампутовано праву ногу, був зроблений протез, і він, як і Маресьєв, повертається на фронт, де продовжує героїчно воювати. Зустрів перемогу 9 травня 1945 року в м. Прага. І.Т. Арсенідзе нагороджений 5 бойовими орденами: Червоного Прапора, Олександра Невського, 2 орденами Великої Вітчизняної війни І ступеня, орде-ном Монгольської Народної Республіки, 15 медалями. Він є Почесним громадянином міст Богуслава, Саврані, Балти, сіл Ольшаниця та Моринці.

Працював на Кутаїському літопоному заводі старшим інженером І-го відділу.  Про І.Т. Арсенідзе полковник Довбиш Ю.П. написав книгу «Подвиг комбата». Вона видана російською, українською та грузинською мовами.

Зі спогадів Іраклія Теофіловича Арсенідзе

“30 января 1944 года наш батальон с другими батальонами 54-го укрепрайона 27-ой Армии прорвали оборону врага в районах Луки - Саварка -  Ольшаница - Шубовка и к исходу дня после овладения Ольшаници батальон вышел на рубеж Михайловки, где фашисты оказали нам упорное сопротивление. Под сильний огонь из дзота противника попала 3-я пулеметно-артиллерийская рота, выручить от гибели воинов вызвался пулеметчик роты комсомолец  сержант Иван Удалов. Вооружившись связками гранат, используя рельєф местности, он подполз к вражескому дзоту и бросил в него связку гранат, но огневая точка  все же продолжала вести огонь по нашим ротам. Тогда сержант Удалов подполз еще ближе к дзоту, поднялся, бросился вперед и своим телом закрыл амбразуру врага. Героизмом и ценой жизии он проложил путь движению батальона. Так воин нашего батальона - сержант Иван Удалов на подступах к городу Богуславу повторил подвиг Матросова.После овладения Михайловкой, в ночь на 2 фе-враля к окраинам города Богуслава подошел главный отряд батальона под командованием командира 3 роты старшего лейтенанта Свитко. Разведкой было установлено, что фашисти сильно укрепились, и город обороняет пехотннй полк 88-ой стрелковой дивизии, усиленной артдивизионом  и минометом. По моему приказу были подтянуты все наши подразделения, артиллерия и минометы. Когда стало смеркаться, 3 февраля по моему сигналу был открыт огонь из всех видов оружия по позициям противника. Наш налет оказался для врага неожиданным, он понес большие потери и одновременно под прикритим своего огня наши пошли атаку в двух направлениях: на железнодорожную станцию и на церковь. 4-я рота под командованием капитана Цимбала ворвалась на железнодорожную станцию, а 3-я под командованием старшего лейтенанта Свитко в район церкви. Правее церкви действовали автоматчики из   2-й роты. После ожесточенного боя, опасаясь окружения, противник, бросая боевне средства, поспешно начал отходить к селу Ольховец. Таким образом к 14.00 3 февраля 1944 года город Богуслав был  полностью очищен от фашистов. В Богуславе нами захвачены 22 автомашины, 13 тракторов, 12 железнодорожных  вагонов, 2 бронемашины, 16 лошадей и большое количество боеприпасов. Противник оставил на поле боя до 150 человек убитими. После города Богуслава наш батальон в течении 5 суток вел ожесточенные бои за село Ольховец. Достаточно сказать, что противник здесь потерял до трехсот человек убитами, нами захвачено большое количество оружия и боеприпасов.

Не менее упорним и тяжелыми был бой за освобождение села Пешки, где фашисти прикривали подступы к городу Корсунь-Шевченковскому. 11 февраля 1944 года все подразделения нашего батальона и справа 403-го батальона под командованием майо-ра Шабарина подошли плотно к селу и после ожесточенных боев к исходу дня село Пешки было очищено от фашистов. В бою за Пешки проявил исключительную отвагу и героизм сержант  Вагин из взвода лейтенанта Пузаня. Связкой гранат он уничтожил опасную огневую точку врага, сам погиб, но ценой своей жизни проложил путь для продвижения наших воинов.

После освобождения села Пешки наш батальон принял активное участие в освобождении сел Моринцы, Ситники, Самородни, северной окраины Корсунь-Шевченковска, Стеблева и окончательном разгроме фашистов в районе Шендеровки и Хильки.

23.05.1983 г.

И.Т. Арсенидзе”

 

Вхід на сайт

Copyright MyCorp © 2024
Створити безкоштовний сайт на uCoz